Терапія – це завжди процес заглиблення в дитинство. На відміну від коучінгу, який працює з поверхневими частинами особистості, терапія дасть справжній тривалий ефект, коли будуть проаналізовані і вилікувані наші дитячі травми.
в дитини є 5 базових потреб:
- надійний зв’язок з іншими людьми (безпека, стабільність, турбота і прийняття)
- автономія, компетенція і почуття ідентичності
- свобода вираження потреб і емоцій
- спонтанність і гра
- реалістичні обмеження і самоконтроль
незадоволеність цих потреб формує деструктивні форми поведінки:
- Токсична незадоволеність потреб (відсутність любові і стабільності) призводить до емоційної депривації (блокування емоцій).
- Травмування або знущання призводить до недовіри і жорстокого поводження, сорому і вразливості до шкоди.
- Коли дитині занадто багато дозволяють формується залежність, некомпетентність, привілейованість, грандіозність.
В дорослому віці ці проблеми виявляються у вигляді неконструктивних реакцій (схем) і стратегій поведінки (підкорення, уникнення чи гіперкомпенсації). Кожна схема може проявлятись дуже по-різному.
Наприклад, травма покинутості проявляється так:
Людина обирає партнерів, які не повязують себе обовязками (підкорення). Або уникає інтимних стосунків (уникнення). Або пристрасно лине до партнера, намагається злитись з ним і атакує за спроби віддалення (гіперкомпенсація).
Недовіра і жорстоке поводження з дитиною може викликати таку поведінку:
обирає жорсткого партнера і дозволяє жорстоко поводитись із собою (підкорення). Уникає почуття вразливості, нікому не довіряє (уникнення). Використовує і ображає інших (гіперкомпенсація).
Емоційна депривація (скупість на емоції, заборона почуттів) викликає вибір емоційно холодних партнерів (підкорення), повне уникнення інтимних стосунків (уникнення), емоційний абьюз (гіперкомпенсація).
Якщо дитину соромлять і виявляють постіне незадоволення нею, це викликає схему дефективності: обирає критично налаштованих партнерів (підкорення), не дозволяє собі виражати думки і почуття, тримається осторонь (уникнення), критикує інших вважаючи себе ідеалом (гіперкомпенсація).
Гіперопіка сприяє виникненню схеми «залежність/некомпетентність»: просить інших приймати рішення за нього (підкорення), не приймає нові виклики, боїться починати нове (уникнення), стає настільки впевненим, що не прислухається до жодної думки (гіперкомпенсація)
Постійне захоплення дитиною формує схему привілейованості/грандіозності. Такі люди можуть погрозами змушувати інших діяти, постійно хвалитись своїми досягненнями (підкорення), уникає ситуацій, де може виглядати середняком і не виділятись (уникнення), проявляти надмірну турботу до потреб інших (гіперкомпенсація).
Це 6 з 17 описаних дефективних схем поведінки, які я навела як приклад. Помітили, що діапазон прояву кожної з них може кардинально відрізнятись? Наприклад, внутрішній сором може проявлятись як покірність, а може як критика інших. Несамостійність може виявлятись як залежність або навпаки – повна байдужість до думки інших. А надмірне відчуття власної значимості може прикриватись турботливим ставленням до інших.
Щоб зрозуміти, якою схемою ми керуємось потрібен пильний аналіз і час. З допомогою професійного і підтримуючого терапевта її можна усвідомити і поступово змінити. В результаті цих змін життя стає свідомим і вільним від обтяжуючих патернів.
