У багатьох стосунках, навіть хороших, існує одна невидима зона: потреба в підтримці і вміння про неї просити.
Ми хочемо, щоб нас помітили.
Ми мріємо, щоб партнер зрозумів нас без слів.
Ми чекаємо, що «хто любить — той здогадається».
Але здогадатись не завжди виходить та й шлях цей надто складний. Мовчати, чекати, фантазувати, ображатись – це не про зрілість. Це про сценарій.
Що стоїть за страхом просити підтримку?
Якщо ти відчуваєш складність у тому, щоб сказати: «Мені зараз важко. Мені потрібна твоя допомога» то, швидше за все, так діють внутріщні заборонги (вірування, що так робити не можна)
• Не будь слабким
• Не проси — це принизливо
• Злість легша, ніж вразливість
У термінах транзактного аналізу – це дитяче рішення, прийняте колись давно, коли твоя потреба не була почута.
Тепер ти – дорослий, але твоя комунікація досі працює з позиції Раненої Дитини, яка або кричить, або мовчить.
Що з цим робити?
Ми в транзактному аналізі віримо в одне просте, але глибоке твердження: емоційна грамотність — це здатність чесно сказати про свою потребу.
Не маніпулювати.
Не грати у жертву.
Не нав’язуватись.
А просто сказати: «Мені важко. Мені зараз потрібна твоя підтримка. Можеш побути зі мною?»
3 рівні підтримки, про які можна попросити:
1.Фізична: «Можеш обійняти мене? Побути поруч?»
2.Емоційна: «Мені хочеться, щоб ти просто почув мене, не радячи нічого»
3.Практична: «Можеш сьогодні забрати дітей / приготувати вечерю / закрити якусь справу за мене?»
Важливо назвати тип підтримки, а не сподіватись, що партнер вгадає.
Фрази, які працюють краще, ніж мовчання чи претензія:
Замість цього: «Тобі байдуже» Скажи так: «Я б хотіла, щоб ти побув поруч. Це для мене важливо»
Замість цього: «Ти мене не розумієш» Скажи так: «Мені складно. Я не прошу рішень, просто будь зі мною»
Замість цього: «Ти ніколи не допомагаєш» Скажи так: «Я зараз дуже втомилась. Можеш мене замінити на кухні?»
Якщо партнер не готовий
Просити – не означає вимагати. Ми завжди маємо право відмовити. І партнер має право сказати:
«Я не можу зараз. Але можу трохи пізніше» — це вже чесність, не відмова.
У здорових стосунках є місце і вразливості, і межам. Вміння говорити про свою потребу без гри – це і є емоційна зрілість.
Стосунки не будуються на телепатії, ми маємо дар мови щоб просити словами про те, що потрібно. Справжня близькість народжується тоді, коли ти кажеш:
«Я потребую тебе. Це не слабкість. Це зв’язок.»
І найпарадоксальніше: коли ти просиш не з маніпуляції, а з чесності — тобі хочеться допомогти. Бо це вже не залежність. Це довіра.
