Як багато в нашому суспільстві приділяється уваги романтичним стосункам. Любов, сім’я – це топ і часто ми ставимо знак рівності між стосунками і романтичним зв’язком. Не знайшовши відповідного партнера для стосунків, люди по всьому світу страждають від самотності і почуваються неповноцінними через відсутність любові. Але стосунки – це значно більше, ніж романтична любов. Ми забуваємо про дружбу, яка, наче золото, лежить у нас під ногами, а ми не бачимо її і думаємо, що це – просто асфальт. Ми не надаємо дружбі належного значення. Звернувши на питання дружби увагу, ми можемо зробити багато самотніх людей щасливими.
Чому ж дружба має таке велике значення?
Людям потрібна спільнота, щоб відчувати себе цілісними. Перебуваючи поруч з чоловіком чи дружиною, ми розкриваємо лише деякі свої сторони. Добре, якщо партнер любить те саме, що й ви – рибалку чи йогу, але якщо ні? Як частіш за все і буває, в парі кожен з партнерів має інше хобі, інші цікаві теми для розмови. Замикаючись лише на сімейних стосунках, ми залишаємось незадоволеними і спраглими спілкування. Дружба просто необхідна для підтримання сімейних стосунків.
Причина, по якій ми знецінюємо дружбу – невміння заводити друзів. Ми боїмось людей. Люди можуть відкинути нас, ігнорувати чи висміяти. Це надто небезпечно, то ж ми радше уникатимемо людей, аніж будувати зв’язки. Ми можемо застрягнути у цій дилемі – бажати дружби і боятись людей, аж доки не розберемось із своїми уявленнями про це.
В дорослому віці дружба не виникає органічно. Люди, які думають, що дружба – це везіння, залишаються самотніми. В дитячому середовищі є певні «інгредієнти», які сприяють дружбі: постійна незапланована взаємодія і спільна вразливість. На робочому місці ми часто не такі вразливі. Одне дослідження показало, що чим більше часу люди проводять разом на роботі, тим менш близькими вони себе почувають.
То ж, якщо ви хочете мати друзів, вам потрібно діяти, а не сподіватись на випадок.
Але для початку давайте розберемось з ще однією перешкодою дружби, так званим «розривом симпатії». Це феномен, який полягає в прогнозуванні чи сподобаємось ми незнайомій людині чи ні. Якщо ми впевнені, що подобаємось людям, ми будемо їм подобатись, і навпаки – якщо ми думаємо, що люди не приймуть нас, ми мимоволі демонструємо відчуженість, холодність, недружелюбність, що в свою чергу відштовхує людей. Так, від нашої установки залежить результат, який ми отримаємо. Дослідження доводять, що передбачення стосовно симпатій чи антипатій людей схильні збуватись, тому перше з чого потрібно почати, це з установки: я подобаюсь людям і вони хочуть зі мною товаришувати. Цій новій установці потрібно шукати підтвердження, зауважувати знаки симпатій від людей, а не навпаки. Ми часто є дуже підозрілими до знаків критики чи неприйняття та ігноруємо позитивні дрібниці. Люди, які проявляють до нас «холодність», як ми її бачимо, насправді можуть мати безліч інших причин – бути змученими, голодними, засмученими і т.д. і це ніяк не стосується вас.
Ок, уявімо ви зробили цих 2 кроки: повірили, що подобаєтесь людям і зробили крок їм назустріч. Було б чудово залишити свій мобільний в кишені і не витягати його, інакше все може зруйнувати «пастка уникнення». Контакт з людьми, якщо ви нервуєтесь і переживаєте, стає жля вас справжнім катуванням і вам хочется пошвидше втекти з нього. Дивитись в екран телефону, перебуваючи поруч з іншими – якраз такий спосіб втечі. Дружбу так не побудуєш. Ви маєте не просто перебувати серед людей, а взаємодіяти з ними.
«Дружба, відпускаючи клапан тиску у стосунках, наповнює нас радістю, як жодні інші стосунки. Без необхідності планувати вихід на пенсію, задовольняти сексуальні потреби одне одного і з’ясовувати, хто має відчищати бруд у душі, ми можемо вільно створювати територію насолоди в дружбі.»
Самотність є більш токсичною для організму, ніж погане харчування чи відсутність фізичних вправ. Є три різні виміри самотності.
- Інтимна самотність, це бажання мати з кимось дуже близькі стосунки.
- Реляційна самотність, це бажання мати когось, хто відчуває себе так само близько до нас, як друга.
- Колективна самотність, що означає бажання бути частиною групи, яка працює над досягненням спільної мети.
Ось чому нам дійсно потрібна ціла спільнота, щоб відчувати себе цілісними. Якщо ми зосередимося на тому, щоб мати романтичні стосунки і все вкладатимемо в їх розвиток, ми можливо задовільнимо свою інтимну самотність, але не колективну. Тому ми можемо почуватись самотніми навіть поруч з партнером, якого любимо.
Те, як ми будуємо дружбу, визначається досвідом, який ми переживали. Чи є ви доброзичливими, відкритими, теплими, вразливими, довірливими, цинічними, агресивними, навіть жорстокими, все це передбачено тим, як виглядала ваша історія зв’язку. Ті люди, які мають історію здорових стосунків, вони мають внутрішній набір переконань. Який дозволяє їм продовжувати сприяти здоровим стосункам. Люди з надійною прив’язаністю, вважають, що іншим можна довіряти, що вони можуть бути вразливими і звернутися до людей за підтримкою. І вони вступають у нові стосунки з цим набором переконань, який дозволяє їм продовжувати створювати ці нові стосунки. Тоді як люди, які мали поганий досвід в стосунках, можуть засвоїти це як установку і думати «люди мене відкинуть», «я не можу бути вразливим», «я ніколи не зможу відчувати себе в безпеці поруч з кимось».
Гаррі Стек Салліван, психіатр, описав «теорію приятелів», яка полягає в тому, що наші приятелі або друзі з раннього дитинства дають нам шаблон стосунків. який ми переносимо в майбутнє. Якщо ми налагоджуємо зв’язки в дитинстві, у нас будуть хороші друзі, вища самооцінка і ми будемо більш емпатичні у дорослому віці. Досвід терапії схожий на досвід дружби, в тому, що з друзями ви ділитеся речами, яких, на вашу думку, вам має бути соромно. Коли ви чогось соромитесь, ви не інтегруєте це у свою особистість, намагаєтесь відштовхнути і придушити це. І сором може дійсно поглинути всю вашу особистість. Коли діти діляться цим соромом зі своїми друзями, а друзі кажуть: «Знаєш, ми все одно тебе любимо», ми починаємо приймати це в собі.
Незапланована взаємодія і спільна вразливість – це та інфраструктура, яку діти мають для розвитку дружби і якої бракує нам, дорослим. Тож нам потрібно відтворити цю інфраструктуру. Якщо ви приєднаєтесь до якоїсь соціальної групи, яка періодично зустрічається, ви перетворюєте своє хобі на спільноту. Це дуже важливий спосіб завести друзів.
(за мотивами інтерв’ю Маріси Франко, експерта з питань дружби)
