Психолог Елізабет Кюблер-Росс, яка працювала зі смертельно хворими пацієнтами і розпитувала про їхні передсмертні переживання, описала популярну зараз теорію 5 стадій переживання горя. Давайте розберемось, чи має ця теорія підтвердження і що з нами насправді відбувається під час переживання втрати.
Горе – це не лише емоційна реакція на трагічні події. Це процес нашої адаптації до нової реальності. Кожен з нас переживає горе по-різному, але схоже фази, описані Кюблер-Росс, є однаковими для багатьох. Теорія не пройшла грунтовної перевірки (опитування 233 людей не рахується статистично достовірним). Тим не менше певні етапи переживання втрати можна спостерігати в реальному житті. Кожна з них може тривати від кількох хвилин до кількох місяців і навіть років. Щоб інтеграція травми в досвід відбулась природньо, щоб не відбувалось застрягання на певній стадії, нам дуже важлива підтримка людей, а іноді професійного психолога. Деякі стадії можуть проходити дуже швидко, можуть накладатись одна на одну, але загалом вони наступні:
- Заперечення (триває від кількох хвилин до місяців).
- Гнів (пошук винних або самозвинувачення).
- Торг (перебирання уявних альтернатив).
- Депресія (сумування).
- Прийняття (відновлення).
Найважливішими є перші 48 годин. Шок, неприйняття, відчай. В цей момент потрібна не жалість, а підтримка: я розумію твої почуття і готова бути тут з тобою стільки, скільки потрібно.
Наступна кризова ситуація триває 2-5 тижнів, виникає гнів на інших людей і на життя – як воно може продовжуватись, як інші не відчувають того, що я?
Висловлювати співчуття потрібно просто, людяно та щиро, без образ та оцінювання ситуації, без знецінювання і настанов.
скажіть, що вам не байдуже.
нагадайте, що ви – поруч.
запитайте, як ви можете допомогти.
Скажіть, що людина важлива для вас.
Будьте поруч. В тяжкі моменти ми нвяковіємо, не знаємо що сказати і можемо уникати спілкування з людиною, яка переживає втрату. Не бійтесь запропонувати допомогу, #це_простіше_ніж_здається.
