Вам траплялось колись «забути» якусь неприємну подію? А пояснювати власні невдачі діями інших людей? Не отримавши того, що так хотілось, говорити «не дуже й потрібно»?
Якщо ви відповіли «ні, ніколи» – вибачте, але я вам не вірю.
Хоча б раз у житті кожен з нас брав на озброєння один з 8 механізмів самозахисту.
Від кого чи від чого ми захищаємось?
Понад усе люди бояться втратити самоповагу і прагнуть зберегти власну думку про себе.
Існує навіть думка, що такий страх – це насправді прихований страх смерті, зникнення. Саме тому нам так важливо перемагати в суперечках, залишати останнє слово за собою. Так ми ніби підкреслюємо: «я існую».
Травмуючі, стресові події становлять загрозу нашій самооцінці і звиклим уявленням про себе. Для того, щоб впоратись з такими переживаннями, ми виробили своєрідні стратегії захисту, які описав З. Фрейд.
Називаються вони захисними механізмами психіки.
Психологи стверджують, що всі захисні механізми мають 2 спільні риси:
1. Вони діють на несвідомому рівні.
2. Вони викривлюють, заперечують або фальсифікують реальність, щоб знизити тривогу.
Витіснення.
Найпопулярніший і найпростіший механізм, коли з свідомості раптом «зникають» думки, знання, інформація, які спричиняють біль. Вони просто забуваються або ігноруються. Звісно, пам’ять не стирається, просто спогади переміщаються в підсвідомість і звідти іноді прориваються у вигляді снів, жартів, обмовок. Витіснення – це енергозатратний механізм, тому з часом може сильно виснажити організм.
Проекція.
Пам’ятаєте в дитинстві – вдарились об стілець, а мама каже «поганий стілець, вдарив нашого хлопчика». Ось так батьки вчать нас проектувати власні почуття, думки на інших людей або обставини. А в дорослому віці буває невзлюбили ми когось. От не подобається, дратує, а зрозуміти чому – не можемо. Задумайтесь, чи не нагадує ця людина вас в тих рисах, які ви в собі не приймаєте?
Заміщення.
Коли з якихось причин ми не можемо висловити свої почуття або думки тому, хто їх спровокував, ми переадресовуємо їх на інших, «безпечніших» людей.
Керівник розкритикував роботу, вам стало сумно або ви розізлились? Тоді імовірно їжа вдома видасться вам несмачною або раптом на порожньому місці виникне конфлікт з дружиною, а вона потім насварить дитину, та в свою чергу копне кота ну і так далі.
Раціоналізація.
Героїня байки Езопа «Нестиглий виноград», лисиця, намагалась дістати виноград. По-всякому намагалась, крутилась біля нього, а коли їй не вдалось поласувати гроном, вона себе переконала: та він зелений і несмачний, не особливо мені й хотілось. Знецінення – інша назва цього механізму, який допомагає нам захистити самооцінку у випадку невдачі. Не отримали бажаної роботи? – не така вона вже й бажана була. Відмовила красива дівчина? – та зовсім вона не красива.
Реактивні утворення.
По-простому-зворотні дії. Чули колись припущення, що люди які дуже нетерплячі до представників нетрадиційної сексуальної орієнтації, самі насправді пригнічують власний нетрадиційний потяг?
Спочатку неприйнятний імпульс пригнічується, а потім на підсвідомому рівні народжується протилежний – так працює цей механізм.
Зрозуміти, що поведінка спричинена саме захистом можна по тому, що в якомусь питанні людина виявляється вкрай негнучкою, не хоче чути протилежну думку, перебільшує вплив і значимість теми, яка обговорюється. Чим сильніший протест, тим сильніша оборона.
Регресія.
Це повернення до більш ранніх етапів свого розвитку, до дитячих моделей поведінки. Образитись і не розмовляти, проявляти нестриманість, їздити на авто з шаленою швидкістю, неконтролюєме бажання боротись з авторитетами – лише частина палітри прояву цього захисного механізму.
Сублімація.
Згідно Фрейду це єдина здорова стратегія опанування своїх імпульсів, перенаправлення енергії інстинктів в соціально прийнятне русло. Він вважав, що сублімація стала поштовхом у розвитку науки, культури, мистецтва. Творчість, професійна майстерність –це приклади того, як сублімується енергія. Наприклад, людина з садистськими схильностями може стати хорошим хірургом або боксером.
Так це чи ні можна лише припускати адже, це якщо вірити Фрейду, весь розвиток це лише завуальовані інстинктивні прояви.
Заперечення.
Назва пояснює суть цього механізму, це перша реакція на дуже сильний стрес. Перша реакція на страшний діагноз «це не правда», на смерть близької людини «можливо це помилка», на зраду «можливо мені просто видалось». Психіці просто потрібен час, щоб оговтатись, інакше шок може бути надто сильним.
Всі ми іноді «захищаємось», забезпечуючи собі оборону. Питання лише в тому наскільки часто і доцільно це робимо. Захист завжди потребує додаткової енергії на таке самопереконання, отже надмірне використання захисних механізмів виснажує, породжує незадоволення і робить нас вразливими.
А ключ до зрілого, сміливого, «дорослого» життя як завжди один – усвідомленість.
