Події, які відбуваються всередині компаній, часто схожі на театральну сцену. Тут є головні герої, іноді комічні, іноді драматичні, а більшість працівників в цей час – сторонні сопстерігачі.
Людям подобається спостерігати більше, ніж приймати активну участь. Це факт. Завжди бути активним, ініціативним, відстоювати інтереси – енергозатратно.
Ви можете заперечити, мовляв «люди приходять на роботу, щоб виконувати свої завдання, а приймати участь у вирішенні проблем компанії не зобов’язані».
Поширена філософія. Тоді хто відповідає за життя, розвиток, зміни в компанії? Лише менеджмент? Тоді компанія приречена.
І ось чому. Будь яка людина здійснює вплив і такого поняття як сторонній спостерігач просто не існує. Прописати інструкції, максимально автоматизувати процеси можна. Але ціна помилки людини, яка є учасником процесу, може нівелювати всі зусилля. Можна впроваджувати зміни, писати яскраві гасла, забезпечити хороший соц пакет, але якщо ви дозволяєте людям у вашій компанії залишатись лише спостерігачами, не залучаєте їх до прийняття рішень, вони автоматично стають частиною проблем. Тому що їх частка впливу залишається незадіяною або нереалізований вплив перетвоюється на опір.
Думаєте сторонніми спостерігачами можуть бути лише рядові працівники? Це далеко не так. Члени управлінської команди також легко входять в цю роль. Конфлікт інтересів в управлінській команді – явище природнє і нормальне. Коли він досягає апогею, то учасники дискусії займають в ньому різні ролі. Або активно відстоюють свою позицію, або відсторонюються (дивляться в телефон, на годинник, посуваються назад на кріслі). Вони більше не приймають участі в дискусії і доки 2 конфліктуючих сторони накаляються до межі, сторонні спостерігачі своїм невтручанням лише сприяють затягуванню і посиленню конфлікту.
Якщо атмосфера в групі безпечна, то кожен член команди може прикласти всі зусилля і принести максимальну користь, вирішувати проблеми і рухатись разом із компанією вперед. Але якщо клімат небезпечний, наприклад через те, що в компанії домінують кілька людей, які визначають культуру стосунків в групі, то інші учасники будуть стримувати себе. Вони будуть триматись в стороні, не проявляючи свої здібності.
Сторонні спостерігачі не усвідомлюють, що своїм невтручанням вони схвалюють конфлікт, при цьому їх внутрішнє розчарування зростає і зрештою вони вигорають.
Завдання керівника, лідера групи постійно стежити за активністю всіх членів команди, забезпечувати відкриту і довірливу атмосферу.
Як це робити я розповідаю на своїх тренінгах з лідерства і в приватних коуч-консультаціях.
Поспостерігайте за учасниками вашої команди (і за собою в тому числі). У сторонніх спостерігачів на все є власні аргументи, які насправді є «відмазками». Звучать вони так:
– Не хочу приймати чиюсь сторону
– Все надто заплутано
– Я в цьому не розбираюсь
– Моє слово мало що змінить
– Це вони винні в тому, що…
– Мені зрозуміла тільки одна сторона
– Мені не варто
– Все погано
Зрозуміти і визнати власну відповідальність, вийти з ролі стороннього спостерігача – неприємно і болюче. Іноді це тривалий процес, особливо коли раніше сторонній спостерігач був активним учасником, а згодом розчарувався. Потрібна велика мужність і рішучість, щоб змінити таку позицію, а роль менеджера – залучати і підтримувати команду на цьому шляху.
