«If it ain’t broke, don’t fix it» – американська приказка, яку популяризував один з керівників правління Джима Картера, може бути перекладена як «не лагодіть те, що не зламано».
В бізнесі ця приказка інтерпретується по-різному.
Хтось вважає, що хороша, добротна бізнес-модель буде працювати, якщо у неї не втручатись. Команда, в якій всім учасникам комфортно – буде ефективною сама по собі. Якісний продукт буде завжди мати попит.
Я ж думаю, що в час інтенсивних змін лагодити і втручатись потрібно навіть в те, що працює стерпно!
Чому?
По-перше, швидкість змін настільки велика, що перебування в солодкій стадії сну (стагнації) рівноцінно смерті. Все, що не розвивається і не прогресує апріорі регресує. І парадокс полягає в тому, що менеджери такої ситуації просто не помічають.
Тому що падіння показників відбувається не одномоменто, а поступово, тому що минулі успіхи затьмарюють об’єктивність та й просто тому, що в зоні комфорту – комфортно і добровільно з неї виходити складно. Але потрібно. Зміни не потрібно чекати, їх потрібно активно створювати, просувати, плекати.
Як зрозуміти, що зміни вам критично необхідні?
– Вповільнились бізнес-процеси, рішення приймаються довше.
– Звільняються компетентні спеціалісти.
– Нові кваліфіковані кадри не приходять (особливо на ТОП позиції).
– Важливі партнери відмовляються від співпраці.
– Повторюються конфліктні ситуації між підрозділами.
Усвідомити необхідність змін – лише перший крок. За ним вас чекає довга і методична робота.
Зміни завжди сприймаються насторожено, тому чекати, що все само собою запрацює – не варто.
Якщо ви наважитесь на зміни, пам’ятайте що не всі однаково позитивно сприймуть цю ідею.
Всім, кому доводилось впроваджувати в компанії зміни, зустрічались з найбільшою перешкодою на їх шляху – опором людей.
Опір має багато проявів – від ігнорування до агресивних перешкод змінам.
Опір виникає, незалежно від кількості людей в компанії і тривалості її життя на ринку, а його причина – страх.
Є цікава тенденція до розподілу людей по їх готовності сприймати інновації, графічне відображення якої дуже схоже до графіку готовності приймати зміни.
Згідно статистичних досліджень, лише 2.5% людей є авантюристами, готовими випробовувати інновації.
За ними слідують “ранні послідовники”, більш обережна група. Ці дві категорії людей є тією критичною масою, яка просуває інновацію на ринку і спонукає інших, більш інертних споживачів, випробовувати новинку.
А тепер погляньте на статистичний розподіл людей за їх відношенням до змін. Той самий принцип: 1
6% сміливців (2% винахідників і 14% випробувальників) – це і є ті люди, які підтримають та просунуть зміни. А інші – підтягнуться за ними.
Замість того, щоб витрачати енергію на переконання опозиціонерів та залучення байдужих, зверніть увагу на тих, хто вас підтримує і заручіться їх підтримкою
А як щодо особистого розвитку? Залишатись в комфорті і не шукати «від добра добра»?
Якщо я почуваюсь досить щасливим і в стосунках все гаразд – чи треба щось міняти?
Моя відповідь: «так». в особистому житті діють ті самі правила – безперервних змін і покращень. Навіть близьким людям, які люблять нас і приймають з усіма особливостями, стає з часом скучно разом, якщо партнер не розвивається, не прагне росту.
Ось і перевірка для стосунків – здорові, зрілі люди з радістю сприймають розвиток партнера, заохочують до нових досягнень. Деструктивні – навпаки, будуть чинити перешкоди, критикувати, маніпулювати.
Навкруги стільки цікавого, стільки навичок, знань, вмінь можна легко здобути, адже інформація доступна в любому коточку світу!
А ще більше цікавого всередині нас: які мої справжні бажання і цілі? що мене мотивує? які мої сильні сторони і зони розвитку? Ці запитання інтригують і спонукають до пошуку нових граней власної особистості. І з часом така потреба у вдосконаленні, рості стає хорошою звичкою.
Тому мені дуже імпонує гасло одного з найвідоміших коучів Томаса Леонарда:
«Розвивайте свою особистість більше, ніж ви потребуєте».
