Чому я знову так вчинив? Я ж знав, що все саме так скінчиться. І всі мене застерігали…
Чому я знову наступаю на ті самі «граблі»? може мені просто не щастить?
Якби я сказала вам, що події, які з нами стаються, люди, які приходять в наше життя – це не випадковий збіг обставин і не містичні закони Всесвіту, а наш підсвідомий вибір. Повірили б мені? А Еріку Берну, автору «ігор, в які грають люди» повірите?
Тоді вам цікаво буде дізнатись як працює життєвий сценарій. Постараюсь як завжди розповісти про складне простою мовою.
Отже, як працює «доля».
Кожна людина має певну життєву позицію, або «життєвий сценарій».
Сценарій – це несвідомий план життя, який формується ще в ранньому дитинстві (до 7 років) і має чіткий сюжет, що складається з початку, кульмінації і фіналу.
Життєвий сценарій визначає те, як людина проживе своє життя і навіть те, як помре.
Сценарій передається з покоління в покоління, згрубша повторюючи один і той самий патерн.
Ви напевне зустрічали сім’ї, де протягом кількох поколінь повторюється одне й те саме: жінки залишаються самі з дітьми, яких їм допомагають виховувати самотні бабусі. «В житті можна покладатись лише на себе», «на нашій сім’ї вінець безшлюбності». Насправді передається певний тип реагування на ситуацію, «життєвий сценарій».
На вибір життєвого сценарію впливають найближчі люди – батьки. З перших днів життя вони передають нам «послання», продиктовані їхніми сценаріями:
– Чого чекати від світу – добра чи жорстокості?
– Ким стати – переможцем чи лузером?
– Бути багатим чи злиднем?
– Створити сім’ю чи страждати від нещасливого кохання?
І так далі.
Батьківські послання можуть бути позитивними і допомагати в житті, а можуть бути деструктивними. Деструктивних послань є 12, про них я розповім окремо (якщо цікаво продовження теми, напишіть мені в коментар).
Але батьки – не єдині, хто складає наш сценарій. Для того, щоб історія вийшла завершеною, а візерунок життя був яскравішим, сценарій доповнюється фантазіями, взятими з улюблених казок.
У кожного з нас в дитинстві була улюблена казка, про яку ми просили: «Мам, почитай мені знов і знов».
Пам’ятаєте свою казку? Чудово! У вашого психотерапевта буде цінний матеріал для роботи.
Зміст кожного сценарію унікальний і неповторний, але загалом всі сценарії можна розділити на 3 групи:
Переможець
Переможений
Не-переможець
Переможець – це людина, яка ставить ціль і досягає її. Ціль не обов’язково має бути грандіозною і справа взагалі не в цілі, а у відчутті перемоги. «Я все зможу» – саме з такою установкою Переможець підходить до подій. До життя загалом і до інших людей він ставиться позитивно.
У випадку невдачі Переможець каже: «Я зробив помилку, вона більше ніколи не повториться. Тепер я знаю як робити правильно».
Переможений – це людина, яка не досягає своєї цілі. І знову справа не в цілі, а в установках: «все не так», «все як завжди», «може вийде, а може ні». Переможений дивиться на світ з позиції «я поганий, світ поганий», розчаруванням в його житті немає кінця. В залежності від трагічності сценарію Переможені можуть бути 3 рівнів.
1 рівень – не надто серйозні невдачі, які можна обговорити в компанії і поплакатись. Наприклад, конфлікти з чоловіком, провал на іспитах, загублений гаманець.
2 рівень – поразки, які не прийнято обговорювати в суспільстві, хіба що з близькими друзями. Наприклад, постійні звільнення з роботи, важка затяжна депресія, домашнє насильство.
3 рівень – поразки, які завершуються важкою хворобою, судом або моргом.
На помилки Переможений реагує так: «Як би лише…», «Ех, мені б тільки…», «Так, але…»
Не-переможець – це людина, яка з дня в день терпляче тягне «віз життя», трішки виграє і не дуже багато програє. Він ніколи не ризикує, життя його схоже на мильну оперу і тому такий сценарій називають «банальним». Думаєте це залежить від здібностей? Зовсім ні! Характер такої людини може бути сильним, вольовим, вона може мати таланти, але за «сценарієм» реалізувати свій потенціал не передбачено. Звідси виникає відчуття «життя як в болоті», «я хороший світ поганий, або я поганий – світ хороший».
Реакція на помилку Не-переможця, чий життєвий сценарій наказує працювати з усіх сил в надії на виграш, звучить так: «зрештою, я хоча б…», «в решті-решт я й за це повинен бути вдячним…».
Якщо цьому не стане на заваді якась рушійна сила, сценарій буде доведений до солодкого чи гіркого завершення.
Таких сил є 3:
– Масові події в історії – війна, голод, епідемії. Питання виживання може змусити внутрішні приховані сили, яким перешкоджав сценарій, проявитись.
– Психотерапія – здатна перетворити Переможених в Не-переможців, а Не-переможців в Переможців.
– Власне перерішення людини. Дуже рідко, але все ж можливо, людина чий сценарій передбачає прийняття автономних рішень, може усвідомити власний сценарій і прийняти рішення діяти інакше.
Сценарій – це не патологія і він є у кожного з нас. Сценарій допомагає нам структурувати життя і приймати рішення, а іноді навіть вижити. Хоч його і складно змінити, проте можливо. Інше питання, чому так неохоче люди змінюють сценарій і виходять з «замкнутого кола»? Вважається, що сценарій дає нам ілюзію звичності, безпеки і підконтрольності подій, а випробувати новий спосіб поведінки – це незвично і страшно.
Якщо ви помітили ознаки негативного сценарію у своєму житті, не чекайте революцій, а краще зверніться до професіонала. Життя одне і те, як його прожити – визначати нам.
#Це_простіше_ніж_здається.
#nextlevel
